Ключові місцезнаходження троглофільних
рукокрилих континентального півдня України

Історія

Проект став, свого роду, наступним кроком після проекту, виконаного українською командою зоологів „Ключові місцезнаходження для троглофільних рукокрилих Поділля та Придністров’я”. Цей, „південний”, проект містить всі елементи попереднього. Мета, завдання та методи є майже ідентичними. Відмінність стосується території дослідження, що відноситься до континентального півдня України, а саме — до Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.

Починаючи з 1999 р. Україна є стороною EUROBATS. Згідно цієї Угоди кожна сторона має ідентифікувати місцезнаходження, що є ключовими для збереження кажанів, та охороняти такі місця від знищення та порушення.

Територія дослідження є вкрай багата на штучні підземні порожнини: тут відомо про наявність десятків покинутих каменоломень, особливо, в Одеській області. Незважаючи на це, дослідженням кажанів в підземеллях регіону уваги майже не приділяли. У 1967 р. вийшла праця Ю. Волянського (Волянский, 1967). Нажаль, точні вказівки щодо розташування оглянутих автором підземель відсутні. Та в 2004–2007 рр. проведено обліки та спостереження кажанів в кількох підземних каменоломнях Одещини (Годлевская и др., 2008).

На сьогодні, масштаби та інтенсивність освоєння українських територій зростає з кожним роком. Це також включає повторне освоєння штучних підземних просторів (напр., використання підземель для вирощування грибів, зберігання вин, використання у якості туристичних об’єктів, для господарських потреб, ін.) або засипання їх входів (напр., для запобігання проблем, пов’язаних із проникненням до підземель дітей, сторонніх осіб, т. ін.). Таким чином існує великий ризик втратити підземелля, важливі для кажанів.

У контексті зазначеного постала реальна необхідність проведення повномасштабного обліку рукокрилих для впровадження ефективних заходів щодо збереження цих тварин, включаючи запобігання повного або часткового руйнування їх підземних сховищ у регіоні.

Виконавці

Лєна Годлевська (керівник), Марія Гхазалі (Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України), Володимир Тищенко (Національний університет біоресурсів і природокористування України).

Основні результати

Обліки проведено влітку 2008 (червень–липень) та взимку 2008/2009 (грудень, січень). Дослідженнями охоплено три адміністративні області України — Одеську, Миколаївську та Херсонську. Загалом, обстежено 60 точок (покинуті підземні каменоломні з видобутку пильного вапняку (більшість об’єктів), фортифікаційні підземні споруди, підвали та погреби). Більшість підземель оглядалася на наявність рукокрилих вперше.

Роботу проводили за стандартною схемою: влітку — візуальне обстеження потенційних сховищ та відлов рукокрилих під час вечірнього вильоту зі сховищ павутинними сітками або/та арфовою пасткою, взимку — прямий підрахунок гібернуючих тварин. Всіх відловлених кажанів оглядали за стандартною процедурою. Досліджені порожнини описували за єдиною схемою.

Кажани виявлені у 39 точках. Знайдено 9 видів: Rhinolophus hipposideros, Myotis blythii, M. daubentonii, M. dasycneme, M. nattereri та M. mystacinus s. l., Plecotus auritus та P. austriacus, Eptesicus serotinus. Більшість знахідок є суттєвим доповненням до інформації зі статусу та поширення цих видів в Україні. Для Одеської області зареєстровано чотири „нових” види, для Миколаївської — два. Вперше знайдено значне зимове скупчення (>100 особин) рідкісного виду — нічниці ставкової (за весь час зоологічних досліджень на території України максимальна зареєстрована чисельність гібернуючих M. dasycneme на один об’єкт не перевищувала 10 особин).

Кількість виявлених видів порівняно невелика. Загалом, мала кількість видів рукокрилих є типовою для степових регіонів, навіть якщо вони безпосередньо прилягають до не-степових районів з високими показниками видового різноманіттям. У районі дослідження така не-степова ділянка має місце у північному „куті”, де й було знайдено 9 з 9 видів. У решті підземель (типово степової частини) виявлено тільки 5 видів. Характерно, що загальна кількість обрахованих кажанів є невисокою — 2324 особин за сумою всіх обліків (домінує M. daubentonii — 35% від загальної кількості кажанів). Загальна максимальна кількість рукокрилих на один об’єкт — 341 кажани.

Базуючись на результатах досліджень, визначено декілька підземних порожнин або їх комплексів, що є вкрай важливими для кажанів: одна — у Херсонській області, одна — у Миколаївській області, решта — в Одеській області.

У 2009 виконавці розпочали впровадження деяких первинних заходів щодо збереження визначених важливих підземель: напр., занесення цих об’єктів до загального національного переліку ключових місцезнаходжень кажанів України, ознайомлення органів місцевої влади (у віданні яких знаходяться підземні об’єкти) з інформацією про виняткову важливість порожнин та неприпустимість дій, що можуть призвести до руйнування цих сховищ та турбування рукокрилих.

Підтримка

Проект підтримано “Direction des Eaux et Forets” (Люксембург) та “Ministry of Environment, Nature Conservation and Nuclear Safety” (Німеччина) через EUROBATS Secretariat.

Посилання

Волянский Ю. Е. Зимовка рукокрылых в окрестностях Одессы // Вестник зоологии. — 1967. — Том 1, № 1. — С. 77–78.

Годлевская Е., Панченко П., Форманюк О. Новые сведения о троглофильных видах рукокрылых окрестностей г. Одессы // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 93–101. (Праці Теріологічної школи. Вип. 9.)

 повернутися

11.02.2009